Гострий парапроктит характеризується вираженим болем, гіпертермією, гіперемією, набряклістю та гнійними виділеннями. При інфікуванні анаеробною інфекцією можлива деструкція тканин. Хронічний парапроктит часто розвивається при неадекватному лікуванні гострої форми. Симптоматика хронічного парапроктиту часто повторює гострий, проте з меншою вираженістю. Часто при хронічному парапроктиті розвивається параректальна нориця (свищ), при якій відзначається виділення сукровиці та гною в ділянку промежини. Такі виділення призводять до подразнення шкіри в зоні паху та появи свербежу. Часто при параректальній нориці хворий не відчуває жодного дискомфорту, а больові симптоми можуть виникати лише при дефекації. Нориця самостійно не гоїться, а гнійні процеси в ній тривають.

При гострому парапроктиті часто достатньо лише збору анамнезу та фізикального обстеження. Через сильний біль у прямій кишці пальцеве та інструментальне дослідження не проводяться. Лабораторний аналіз крові вказує на наявність лейкоцитозу, нейтрофільозу та підвищену швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ). При хронічному парапроктиті можливе проведення пальцевого дослідження та інструментальна діагностика (ректороманоскопія, фістулографія, ультрасонографія, рентгенографія малого таза).

Парапроктит буває гострим і хронічним, при цьому хронічна форма, як правило, є результатом неправильного лікування гострого парапроктиту. Залежно від локалізації гострий парапроктит поділяють на підшкірний, інтрасфінктерний та пельвіоректальний.

При появі симптомів парапроктиту хворому слід негайно звернутися за допомогою до лікаря-проктолога. Слід своєчасно лікувати інфекційно-запальні захворювання, щоб запобігти розвитку патології.

Єдиним методом лікування парапроктиту є оперативне втручання, яке виконується під внутрішньовенною або перидуральною анестезією. Операція полягає у розкритті гнійника, дренуванні порожнини та висіченні запаленої крипти. Далі проводиться перекриття ходу, яким може поширюватися інфекція. Нерідко при парапроктиті радикальну операцію не проводять через недостатні навички хірурга — виконується лише розкриття гнійника та дренування його порожнини. У такому разі залишається ризик повторного зараження або формування норицевого ходу.

При парапроктиті можливі такі ускладнення: гнійне розплавлення стінки кишечника або піхви; прорив гнійника на поверхню шкіри; поширення запального процесу на тазову клітковину; гнійне розплавлення сечівника; звуження та деформація анального каналу.

Для попередження розвитку парапроктиту необхідно уникати переохолоджень, своєчасно проводити лікування інфекційних захворювань. Знизити ймовірність розвитку запальних захворювань прямої кишки дозволить збалансоване харчування, усунення запорів та шлунково-кишкових розладів.

Щоб записатися на прийом до лікаря-проктолога в клініку «Санатіо», зателефонуйте за номером телефону, вказаним на сайті, залиште свій номер телефону, щоб із Вами зв’язався адміністратор клініки, або заповніть просту форму «Записатися на прийом».